Мій Родовід
Каріна Кутирєва, 7-Б клас
ЯК ТУТ НЕ ПОВІРИШ В ЧИСЛО ТРИНАДЦЯТЬ
Цю історію розповіла мені мама. В дитинстві вона займалася художньою гімнастикою. Одного разу, коли їй було дванадцять років, вона з дівчатами поїхала на збори до міста Горького, тепер це місто зветься Нижній Новгород. Це було літом, вирушали вони до міста тринадцятого числа, їх було тринадцять чоловік, вагон у них був тринадцятий і як ви уже здогадалися, одне з місць також було тринадцяте.
Вони вирушали і з дівчатами обдумували це число. І пригоди не змусили себе довго чекати. До Горького треба було їхати з пересадкою через Москву. Коли вони приїхали до Москви, то залишили речі на зберігання в камері схову. Камера схову знаходилася на вулиці і була накрита тільки шифером. Залишивши речі вони пішли гуляти по місту, а також пішли у кіно. Коли вони дивилися фільм, то в цей момент по місту пройшов смерч. А так як це був дуже потужний вітер, то дах в камері схову знесло і всі їхні речі опинилися в болоті.
Друга їхня неприємна історія трапилася у Горькому. Коли в готелі у двох дівчат пограбували номер. Всі гроші і дорогі купальники для гімнастики були вкрадені. А в той час купити чи пошити купальники для спорту було дуже важко.
І на останок, коли вони вирушали додому, треба було також їхати через Москву. Коли вони приїхали до Москви, то з’ясувалося, що їхній потяг повинен відправлятися на добу пізніше. Плутанина якась сталася через відправку потягу в нічний час, діти тоді не дуже вдавалися в це. Так що зайву добу требо було сидіти у Москві. Добре, що у деяких дівчат були родичі у місті і вони переночували у них.
Ось така історія трапилася з моєю мамою. Довго вони з дівчатами згадували цю поїздку и число тринадцять. А ви вірите в це число?
ІСТОРІЯ МІСТА ЧЕРНІВЦІ
Чернівці обласний центр буковинського краю, розташованого на південному заході України за 40 км від румунського кордону у межиріччі річки Прут. Чернівці – історична столиця Буковинського краю, місто відоме своїми архітектурними ансамблями, одну з яких – пам’ятку архітектури «Резиденція митрополитів Буковини і Далмації» - включено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Про походження назви міста існує багато версій.
Зокрема припускають, що назва населеного пункту могла виникнути від того, що укріплення цитаделі (іт. citadella — маленьке місто) були споруджені з землі і дубового дерева, що, вірогідно, й дало назву Черн. 1259 року цитадель була повністю зруйнована за наказом монголо-татарського завойовника Бурундая, після чого жителі міста переселилися на правий берег ріки Прут. З 1359 року воно стало частиною Молдавської держави.
Вперше у документах місто значиться якраз у період, коли воно перебувало у складі Молдавської держави. Місто Чернівці було згадане молдавським господарем Олександром Добрим у грамоті, яку він видав львівським купцям 8 жовтня 1408 року. Щороку ця дата святкується як офіційний день міста.
На час першої письмової згадки 1408 року місто було розташоване на перехресті шляхів з північно-західної Європи на Балкани і в Туреччину. З 1457 року воно стало центром проведення ярмарків та адміністративним центром для всього регіону. За час свого існування місто було декілька разів зруйноване, перебувало під гнітом Османської імперії, у 1774-1918 роках входило до складу Австро-Угорської імперії, а у 1918-1940 роках - Румунії.
Почало процвітати місто з 1778 року, коли герцог Карл фон Енценберг був призначений главою військової адміністрації. Він запросив сюди багато купців, ремісників та промисловців для того, щоб вони допомогли розвивати торгівлю та виробництво. Нового імпульсу розвитку міста надали з 1786 року Петровські ярмарки, що проводились з 1 до 15 липня.
З середини XIX і до початку XX століття було збудовано багато архітектурних пам'ятників, що принесли славу місту.
Чисельність населення становить 264 тис. осіб.
Сучасні Чернівці – це історичний центр Буковини, розташований на мальовничих берегах ріки Прут, в самому підніжжі Карпат. Займає місто площу близько 153 кв. км. Чернівці – місто багатонаціональне. Тут проживають українці, росіяни, румуни, молдовани, поляки, євреї та інші національності.Міська Рада
Чернівецький Університет
Театр ім. О. Кобилянської
БАТЬКИ:
Мій батько народився в Казахстані в місті Балхаш, прожив там 10 років, потім 5 років жив у Польщі в місті Бжек. В 15 років переїхав в місто Чернівці.
Закінчив Чернівецький Державний університет ім. Ю.Федьковича, фізико-математичний факультет. Згодом закінчив Міжрегіональну Академію Управління персоналом, економічний факультет.
Працював ІФ «Київська Русь-МДС», компанія «Кока-Кола», ТОВ «Валмі Автомотів», ТОВ «Азіан Парс», ТОВ «КІК Авто».
Моя мама народилася и жила в місті Чернівці.
Закінчила технікум, а згодом Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», філологічний факультет.
Працювала ІФ «Київська Русь-МДС», ТОВ «Людана», ТОВ «Автотехнікс», ТОВ «КІК Авто».
Мої батьки працювали в ІФ «Київська Русь-МДС» там і познайомилися.
БРАТИ І СЕСТРИ:
У мене був старший братик, але коли йому було 3 місяці и 4 дня він помер. Зараз йому було б 14 років.
БАБУСІ І ДУДУСІ:
Моя бабуся Івона народилася в Україні, в Чернівецькій області в Кіцманському районі в селі Іванківці. Дідусь Вася народився в Україні, в Чернівецькій області в Глибоцькому районі в селі Стирчи. Бабуся Марія народилися в Україні, в Чернівецькій області в Заставницькому районі в селі Боянчук. Дідусь Саша народився в Киргизстані в селі Новопокрівка.
Бабуся Івона працювала ткалею, дідусь Вася працював водієм тролейбусу, а потім за станом здоров’я перейшов працювати меблярем. Бабуся Марія працювала завідуючою магазином «Військторг», дідусь Саша працював військовим льотчиком.
Бабуся Івона і дідусь Вася познайомилися в санаторії. Бабуся Марія і дідусь Саша познайомилися на танцях.
ПРАБАБУСІ Й ПРАДІДУСІ
Про прабабусю Олену і прадідуся Іллю дуже мало інформації, так як вони померли дуже молодими, їм було до тридцяти років. Бабуся Івона була маленькою і мало чого знала про них. Народилися вони в Україні. Прабабуся Олена володіла багатьма мовами. Коли бабуся Івона була дитиною, то пам’ятала, що вдома вони розмовляли німецькою мовою, їх мама вчила різним мовам.
Прабабуся Марія і прадідусь Микола народилися в Україні. Прабабуся працювала в колгоспі, прадідусь займався бджолярством. Познайомилися в сільському клубі.
Прабабуся Фрозіна і прадідусь Григорій народилися в Україні. Прабабуся Фрозіна працювала ткалею, прадідусь Григорій працював столяром.
Прабабуся і прадідусь Георгій народилися в Росії. Про прабасусю і прадідуся Георгія дуже мало інформації. Дідусь Саша розповідав тільки те, що прадідусь загинув на фронті, пропав безвісті.
ТІТКА Й ДЯДЬКА:
У мене є тітка Люда й дядька Марчел. Тітці Люді 43 роки, дядькі Марчелу 48 років. Вони живуть в Румунії в місті Клуж-Напока. Тітка Люда працює в магазині. Дядько Марчел працює на залізниці. У них є син Саша, мій двоюрідний брат. Йому 19 років. Він професійно займається футболом. В цьому році закінчив школу. Поступив в інститут на спортивний факультет.
ЛОПАТКИ ЗІ СМЕТАНОЮ
500 гр. молодої квасолі
1 цибулина
3 ст. ложки сметани
3 зубчики часнику
зелень кропу
сіль
Ця страва готується з молодої стручкової квасолі.
Берем приблизно 500 гр. молодої квасолі, відрізаємо у кожного стручка края і ділим її навпіл. Миємо і варим до готовності. Поки стручки не стануть м’якими, але не розваряться. За 5-7 хвилин до закінчення варіння, стручкову квасолю необхідно трохи посолити. Далі відварену молоду стручкову квасолю відкидаємо на друшляк і даємо їй повністю стекти.
Тим часом очищаємо цибулину і дрібно нарізаємо її. На сковороді розігріваємо олію, опускаємо нарізану цибулю і трохи обсмажуємо її до легкого золотистого кольору. Далі до цибулі додаємо відварену стручкову квасолю і все тушкуємо приблизно 5 хвилин на повільному вогні, періодично помішуючи. Далі додаємо сметану і також все ретельно перемішуємо. Знову стручкову квасолю зі сметаною тушкуємо на повільному вогні приблизно 10 хвилин, періодично помішуючи. За смаком можна же трохи посолити.
За 5 хвилин до закінчення приготування страви, необхідно додати в квасолю подрібнені 3 зубчика часнику і дрібно нарубану зелень кропу.
СМАЧНОГО!
РЕЦЕПТ ВІД КАШЛЮ МОЄЇ БАБУСІ
При тривалому кашлі у дітей моя бабуся використовувала свинячу сітку у вигляді компресів.
Для цього грудна клітка закутується спочатку марлею, потім свинячою сіткою, далі знову марлею і плівкою. Зверху краще надіти теплий одяг або укутати шерстяним платком. Такий компрес потрібно тримати до охолодження.
Я цікавлюся книжками, люблю дивитися японські мультфільми, займатися спортом, подорожувати.
Моїми улюбленими книжками є «Аліса в країні чудес» Льюїса Керролла, «Артур і мініпути» Люка Бессона, «Гаррі Поттер» Джоан Кетлін Роулінг.
Мої улюбленні предмети в школі є англійська мова, алгебра, хімія, фізкультура.
У мене є дві найкращі подружки – це Маша Іоганова і Іра Бролінська. Мені з ними дуже цікаво, у нас є спільні інтереси.
Я мрію гарно закінчити школу, потім закінчити університет. Допомагати людям і стати потрібною людиною у житті.
В дорослому житті я би хотіла стати перекладачем або послом.
Моє життєве кредо: «Завтра буде краще, ніж сьогодні».