Військова авіація України

Балістичні ракети

Повітряні Сили України

Повітряні Сили України - один з головних носіїв бойового потенціалу Збройних Сил України. Цей високоманеврений вид Збройних Сил призначений, спільно з військами Протиповітряної оборони , для охорони повітряного простору держави, ураження з повітря об'єктів противника, авіаційної підтримки своїх військ (сил), висадки повітряних десантів , повітряного перевезення військ і матеріальних засобів та ведення повітряної розвідки .

Основні завдання Повітряних Сил України:

  1. завоювання переваги у повітрі;
  2. прикриття угруповань військ і об'єктів від ударів противника з повітря;
  3. авіаційна підтримка Сухопутних військ та забезпечення бойових дій Військово-морських Сил зрив маневру військ противника та його перевезень
  4. висадка повітряних десантів та боротьба з десантами противника на землі і у повітрі;
  5. ведення повітряної розвідки;
  6. здійснення повітряних перевезень своїх військ і матеріальних засобів;
  7. руйнування та знищення військових, військово-промислових, енергетичних об'єктів, вузлів і комунікацій противника.

ВІЙСЬКОВО-ПОВІТРЯНА АВІАЦІЯ. ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ

Історія світової авіації тісно пов'язана з українською землею. Тут творили конструктор одного з перших літаків, що піднявся у повітря, Олександр Можайський, засновник теорії ракетобудування Микола Кибальчич, творець бойових ракет Олександр Засядько. Імена киян Ігоря Сікорського та Дмитра Григоровича стали всесвітньо відомими завдяки збудовним ними літальним апаратам.

Безстрашні українські соколи Костянтин Арцеулов та Володимир Дибовський зуміли "приборкати" пострах перших авіаторів - штопор. Мужній і талановитий пілот Євграф Крутень заклав підвалини тактики винищувальної авіації, на які спираються і сьогоднішні прийоми повітряного бою. В Одесі промисловцем Артуром Анатра був створений один із перших у Російський імперії авіаційних заводів.

Історія військової авіації України починається з часів Української Народної Республіки (УНР). У її збройних силах авіаційні частини започаткувала створена наприкінці березня 1918 року Запорізька повітроплавна ескадра. Вона входила до складу армійського корпусу, що утворився на базі запорізької дивізії, і розмістилась у Харкові. Згодом виникли нові авіаційні формування, що були об'єднані у три авіаційні загони (інспектури), а також ескадра важких чотиримоторних бомбардувальників типу "Ілля Муромець". Останні піднімали до 800 кг бомб та мали на озброєнні 7-8 кулеметів. У грудні 1918 року до складу Української Галицької Армії, що була збройним формуванням Західне - Української Народної Республіки, увійшла перша "літунська сотня", а потім був створений і "літунський полк", який нараховував 40 літаків різних типів.

Сьогодення військової авіації

Нині ВПС України складаються з 5 родів авіації. До її складу входять авіаційні корпуси, окрема дивізія військово-транспортної авіації та центри підготовки й навчання особового складу. Центрами підготовки кадрів для військової авіації є Харківський Інститут ВПС.

Указом Президента України № 119/96 від 10 лютого 1996 року встановлено професійне свято авіаторів - День авіації, яке відзначається останньої суботи серпня. Сьогоднішні Військово-Повітряні Сили України - один з важливих гарантів цілісності і незалежності нашої держави. Вони надійно стоять на сторожі повітряного простору України.

У 1997 році розроблена та затверджена Міністром оборони України Програма будівництва та розвитку Військово-Повітряних Сил України на період до 2005 року.

У 2000 році, відповідно до Указу Президента України від 28.07.2000 № 927/2000, розроблена та затверджена Міністром оборони України "Програма реформування та розвитку Військово-

Повітряних Сил України на період до 2005 року ".
Командування Військово-Повітряних Сил України є органом військового управління видом Збройних Сил України - Військово-Повітряними Силами України.