МІЙ РОДОВІД

Даша Бебих 7Б клас

РОДИННА ІСТОРІЯ ТА ІСТОРІЯ МОГО РОДУ

Хочу детальніше розповісти вам про своїх предків та родичів.

Я маю велику родину: бабусю , дідуся, маму і тата , трьох двоюрідних сестер , тітку , дядька , а також ще одну тітку в Німеччині.

Мої батьки , цікаві ситуації та знайомство

Мої батьки одружені вже 13 років , а познайомилися вони в ліцеї «Наукова зміна» J , де навчалися до 1995 року. З ліцейним життям у них зв’язано багато цікавих історій і ось одна з них. Мама досить добре знала хімію , але через те що в її минулій школі хімію викладали російською мовою , не дуже розуміла мову цього предмету на українській. Пишучи вона могла без проблем вирішувати задачі , а усно їй було важко. На письмових роботах мама робила багато виправлень , закреслювань. Папа сидів позаду мами, до того ж був вищим і примудрявся списувати у мами непомітно, ще й без жодної помилки. Вчитель зробив висновок , що «Буруль списує у Бебиха , Буруль хімію не знає». Мамі було дуже образливо, що на неї так подумали і після цієї ситуації ніхто нічого не списував.

Бабуся і дідусь Бурулі та їхнє незвичне знайомство

Дідусь і бабуся по маминій лінії познайомилися в Києві , коли приїхали сюди навчатися. Бабуся , Катерина Василівна – народилася у Дніпропетровській оласті , а дідусь Сергій Федосійович – в селі Млієві , Черкаської області . Бабуся приїхала до Києва з подругою і якось до них в гуртожиток зайшов дуже засмаглий , кучерявий хлопець – це був мій дідусь. В цей час він якраз шукав собі наречену і жартома спитав : «Ну шо , дівчата , хто з вас вміє доїти корову , ту і візьму заміж» Бабуся одразу ж сказала ,що вміє. Тоді над цим усі посміялися і забули . А через якийсь час вони почали зустрічатися.

Бабуся і дідусь Бебехи та борщ як символ їхнього сумісного життя.

Моя бабуся по татовій лінії познайомилася з дідусем також у Києві. Вона народилася у селі Нова Погощь , Брянської області Росії. Приїхала навчатися на архітектора у КІСІ , там і познайомилася з дідусем. Він народився в селі Гриців , що на Хмельниччині. Щасливо прожили у шлюбі 33 роки , але нажаль , декілька років тому дідусь помер від хвороби серця. Дідусь з бабусею також дуже весело познайомилися. В студентській… їдальні. Це був перший день і вона якраз брала собі борщу біля прилавку. Дідусь був великим і незграбним парубком. Він випадково зачепив тарілку і бабуся вся була у борщі J. Ось таке цікаве знайомство у них відбулося.


Журналістське кохання, або моя тітка і дядько

Я також маю тітку, мамину молодшу сестру. Я дуже люблю її, вона для мене є справжньою подругою. Вона працює фінансовим журналістом, але на данний момент знаходиться в декреті. Її чоловік також журналіст. В офісі вони разом сиділи і багато спілкувалися, писали один одному тексти. Так вони і познайомилися. Мають двох доньок – Поліну ( 6 років) і Мартусю (2 роки). Не зважаючи на те , що вони мої двоюрідні сестри , ми з ними як рідні і я їх сильно люблю.


Німецькі родичі

Сестра мого тата Юля проживає у Німеччині. Усе своє життя вона танцює. Доки вона жила в Києві , професійно танцювала у Національному Ансамблі народно танцю ім. Павла Вірського. Обїздила з гастролями майже увесь світ – Франція ,Японія , Іспанія, Мексика, Італія… Зараз її танцювальна кар’єра в ансамблі завершилася , та вона продовжує навчати дітей танцям у Німечинні. Також має доньку Ніколь, яка народилася в Німеччині. Їй 2 , 5 роки ,вона говорить на російській мові , та все ж таки замінює деякі слова на німецькі. Нажаль, я дуже рідко бачуся з ними ( 2рази на рік).

Що ж , ось така моя сім*я на данний момент. Давайте трохи поринемо в минуле і послухаємо історії про моїх прабабусь та прадідусів.


Від минулого до сьогодення


Мої прабабуся і прадідусь по маминій лінії жили і познайомилися у селі Млієві Черкаської області.

Прабабуся, Берко Ярина Василівна, була домогосподаркою , виростила трьох дітей- мого дідуся та двох його сестер. Довгий час працювала на Млієсвькому Цукровому заводі. Прадідусь , Буруль Федосій Мартинович , був талановитим столяром , робив скрипки ,бандури і інші музикальні інструменти. В часи війни потрапив у концтабір до Чехії , де пробув майже 5 років та зазнав значних проблем зі здоров*ям.

Цікавий факт : в національному Музеї Історії України є фото, на якому зображена моя прапрабабуся. Вона була в кріпацтві у пана Енгнльгарда, який був поміщиком Тараса Григоровича Шевченка, тому не виключено , що бачила його або навіть розмовляла.

Прабабуся та прадід по лінії мами (зі сторони моєї бабусі , тобто її батьки) жили на Дніпропетровщині і одружилися дуже рано. Прабабусі Марії було 14 і вона щойно переїхала разом з батьками з Білорусії в Україну. Прадіду Івану було 17 , він все своє життя прожив у рідному селі. В їхньому шлюбі народилося 8 дітей , моя бабуся – передостання дитина у родині.

Нажаль , про пращурів зі сторони тата майже нічого не відомо навіть моїм бабусі і дідусю. Маму моєї бабусі Ліди звали Марія Сисоєва , вона також жила в селі Нова Погощь в Росії. Її чоловік помер рано , вона самостійно виховувала 4 дітей. (моя бабуся найстарша, 56 років) .


Зі сторони Бебихів також мало інформації. Я не мала прямого джерела , адже мій дідусь помер декілька років тому ,а бабуся мало спілкувалася з його ріднею. Відомо , що мати мого дідуся звали Надією, а батька – Петром. Мали двох дітей – Миколу (молодшого) та на декілька років старшого Степана.


У нас дуже дружня сім*я. Ми завжди готові допомогти один одному.Ядумаю , що вам цікаво було ознайомитися з членами моєї родини і сподіваюся на ваш подальший інтерес :-)


Дякую!

РОДИННА СТРАВА

В нашій родині з задоволенням їдять усе, що лише буде приготовано. Але також ми маємо улюблену страву - вареники. Їмо ми їх майже кожен день, заморожуємо і споживаємо. В нашій сім"ї готують найрізноманітніші вареники. З вишнею. з картоплею, з сиром... Іноді любимо експерементувати. Наприклад , на Новий Рік ми приготували вареники з м"ясом , які поливалися апельсиновим соусом з корицею. Вийшло дуже смачно! Я пропоную Вам ознайомитися з нашим рецптом і за бааанням приготувати.


ВАРЕНИКИ З М"ЯСОМ З АПЕЛЬСИНОВИМ СОУСОМ

Вам потрібно:

-борошно

-кефір

-сіль

-вода

-сода

Для начинки:

-яловичина (близько 1 кг)

-половинка цибулини

-сіль, перець, зелень на ваш смак

Для соусу:

-2 апельсина

-2 ложки сухого білого вина

-3 ложки цукру (бажано цукрової пудри)

Приготування:

Просіяти борошно, додати соди. Зробити невелику ямку в суміші і налити туди кефір. Замішуємо тісто, поступово додаючи воду. Вимішуємо до однорідного стану тіста.

Яловичину підсмажити на олії до готового для споживання стану, посолити. Нарізати цибулю , підсмажити. Додати до м"яса піджарку з цибулі. Начинка готова.

Вижимаємо сік з апельсинів, додаємо сухе вино. В цілому , соус можна подавати в такому вигляді, при бажанні - проварити соус для випаровування алкоголю. Ретельно змішати з цукром.


Варимо вареники 10-13 хвилин , в залежності від їх товщини. Поливаємо соусом. Смачного!!!

ІСТОРІЯ МОГО СЕЛА МЛІЄВА

Так як про місто Київ на уже багато чого відоме, я хочу розповісти про село , де виріс мій дідусь по маминій лінії, я буваю там на літніх канікулах. Село розташоване на берегах річки Вільшанки за 10 км від районного центру — міста Городище та за 45 км від обласного центру — міста Черкаси.

Перша писемна згадка про Мліїв належить до 1499 року, коли він належав великому роду землевласників Васькевичам, проте є припущення, що історія поселення сягає часів Київської Русі. З 1686 року був власністю пана Конецпольського. В 1648 році Млієвом оволоділи війська Богдана Хмельницького і він став ранговим містечком гетьмана, а невдовзі центром Мліївської сотні Корсунського полку. В 1661 році, за постановою сейму, Мліїв знову був закріплений за Конецпольським. З початку 18 століття Мліїв з округою належав князю Любомирському. На початку 1920-х років село — центр Мліївської Республіки( територія, котра була вільна від більшовиків і була пристанищем для 7000 козаків-кочовників.)

Мліївський інститут садівництва імені Л.П. Семеренка, відомий заклад на всю Україну. Саме там Левком Платоновичем Семеренком було виведено сорт яблук «Семеренко». Наразі інститут займається винайденням нових сортів плодово-ягідних дерев. Цікава інформація, біля Мліївского інституту садівництва росте дуб, якому майже 300 років! Є інформація , що під цим дубом полюбляв читати книги сам Тарас Григорович Шевченко коли приїздив до своїх друзів у Мліїв.

ПРО МЕНЕ

Мене звати Даша, народилася і проживаю у місті Києві. Захоплююся театральним мистецтвом, хімією, читанням , в вільний час слухаю улюблену музику, граю у футбол. Цікавлюся інформаційними технологіями, вивчаю мову програмування HTML. Поглиблено вивчаю німецьку мову. Найулюбленіші страви це англійський пудинг та вареники особливого приготування. Улюблене місто Лондон, але найкраще найрідніше все одно Київ. Маю багато друзів, зі слів зноймих дуже дружелюбна. Мій життєвий девіз : " Прийшла , побачила, стала найкращою"