Мій рід

Тут ви зможете дізнатися про історію та забави мого роду

Моя сім'я не дуже велика, але розкажу про неї чимало

  • Історія дідусевого села
  • Рецепти та страви
  • Пісні,які співає моя сім'я
  • Цікава ісорія мого роду
  • Трішки про мене

Улюблені страви та фірмові рецепти моєї сім'ї

  • Моя мама дуже любить готувати щось смачненьке,тому у неї свій фірмовий рецепт лазан'ї.
  • Мій тато обожнює гостренькі страви,тому і навчився готувати суп харчо.
  • Я з дитинства полюбляю їсти солодке. Коли я заходжу у магазин кондитерських виробів,я почуваюся,як у раю. Коли мами немає вдома, я зазвичай роблю їй сюрприз, отже готую її улюблений тертий пиріг і коли вона приходить додому вона ласує ним.
Рецепт пирога:
Нам знадобиться:
  • 2 яйця
  • 1 пачка маргарина
  • 0.5 стакана цукру
  • 0.5 ч.л. сода+уксус
  • 1.5 стакана муки
Приготування:
  1. Зробити тісто та викласти його на низ пательні
  2. Трошки тіста поставити у холодильник і чекати поки воно не затвердіє
  3. Взбити 2 білки+0.5 стакана цукру
  4. Викласти вишні(фрукти вибрати по бажанню) на тісто на пательні
  5. Полити взбитими білками фрукти
  6. Зверху натерти тісто,яке вже затверділо у холодильнику
  7. Поставити у духовку

Пісні, які співає моя cім'я

У нашому роді,мабуть, дідусь був співучішим за всіх. Він міг співати і вдень, і вночі. Зазвичай він співав на різні свята, такі як День народження,День князя Володимира,Новий рік й т.д. Ви мабуть здогадалися, що мого дідуся звати Володимир. Часто він співає народні пісні, а коли не знає слів наспівує мелодію. Отже, я на другій сходинці. Мені подобається співати, коли цього ніхто не чує. Якщо мене хтось попросить заспівати, я ровернуся і втечу, тому що мені буде соромно. На третій сходинці опиняється мій тато Сергій. Коли він щось готує або працює, йому стає нудно і він починає тихенько щось наспівувати. А так у нашій сім'ї ніхто,практично, не співає.

Історія дідусевого села

Мій дідусь живе у селі Вербка Чечельницький район Вінницька область. Засноване воно наприкінці 17 ст. У 18 ст. село називалося Старжинці, а в 19ст. до 60-х років — Стара Вербка, а потім Велика Вербка, що розташоване на лівому березі річки Савранка. Частина села, що на правому березі, називалася Слободо-Вербка. За переказами, люди там поселилися пізніше.

До 1794 року селом володіли князі Любомирські, а потім граф Гудович, від нього село перейшло до князя Орлова. Нестерпний кріпосний гніт заставляв селян іти на заробітки в місто після збору убогого врожаю, штовхав їх на боротьбу з поміщиками. Так, влітку 1848 року селяни відмовилися відбувати панщину в графа Гудовича.

У 1876 році на схід від села (за 2,5 км.) був побудований цукровий завод, який належав графу Орлову. Злиденні копійки могли заробити селяни, працюючи на ньому різноробочими, бо здобути кваліфікацію неграмотному було важко.

У 1901 році населення становило 1701 чол., з них чоловіків-892, жінок-849. Жителі села займалися землеробством, а також різними ремеслами: виготовленням возів, гончарством, бондарством, були серед населення кравці і шевці.

Під час першої буржуазно-демократичної революції в Росії навесні 1906 року революційним рухом була охоплена вся Подільська губернія. Особливого розмаху набрав він в Ольгопільському й Гайсинському повітах, в тому числі у Вербці, Куренівці, Бритавці. Влітку 1906 року революційний рух наростає. Селяни вимагали від князя Орлова збільшення земельних наділів, збільшення платні. Про це свідчить телеграма пристава Ольгопільського повіту Подільському губернатору про сільськогосподарські страйки в селах Вербка, Куренівка, Бритавка: «Крестьяне селений Бритавка, Вербка и Куренёвка утром 27 июля при руководстве сельских старост прогнали рабочих-служащих экономии орендаторов Зелевского, Гуляницкого, потребовали увеличения платы, угрожая разгромом. Для недопущения возврата прогнанных рабочих оставили в экономиях торожей. Вызвал эскадрон с Городищ, до прибытия его нахожусь на сахарном заводе, приняв возможное предупреждение /Пристав Лукашевич/».

Присланий військовий загін жорстоко розправився з селянами. Декілька селян було відправлено в Ольгопільську тюрму на 6-12 місяців.

У період столипінської реакції становище сільської бідноти погіршилося. Селянський рух проти поміщиків і куркулів набирав різних форм: відмова платити податки, вирубування лісу. Селяни змушені були орендувати землю у поміщиків, обробляти за це поміщицьку землю або працювати за частину врожаю — за 10-12 сніп.

Цікава ісорія мого роду

Мій прадідусь Яків був на війні і там загинув у 1944 році. Його похоронили в Румунії у братській могилі. Коли він помер, моєму дідусеві було 4 рочки, а коли Яків пішов на війну, дідусеві був 1 рік. Коли мій прадідусь помер, моїй прабабусі прийшла вісточка(телеграмма), що Якова похоронено у братській могилі у місті Ясси у Румунії. Коли німці їхали по центральній дорозі,сестра мого дідуся почула вистріли та шум і подумала,що це парад. Вона швидко взяла дідуся на плечі і разом з ним побігла на шум. Вони стояли і дивилися на німців у танках доти,доки в них не почали стріляти. Тоді дідусева сестра швидко взяла дідуся на плечі і побігла через городи,через кукурудзу. Дякувати Богу,що їх не вбили німці.

Ментальна карта мого роду

Я презентую себе!

Мене звати Сліпенчук Марія Сергіівна. Мені 12 років. Я святкую свій День Народження 12 серпня. Люблю займатися спортом,малювати та вивчати мови. На даний момент я можу розмовляти на німецькій та англійській мові. Мії улюблені предмети у школі це фіхика, алгебра,німецка мова та хімія.
Моя найкраща подруга Сінолуп Юлія. Я обожнюю котів, тому і мрію про кошеня. В дорослому житті я б хотіла стати...ви зараз будете сміятись...я б хотіла бути власником мережі гіпермаркетів, тому що іжа та інші корисні продукти потрібні абсолютно всім!
Моє життєве кредо, мабуть, таке, як у всіх:"Йти до своєї цілі,мети" та для мене "Як найчастіше посміхатися,бути життєрадісною та добре навчатися.