Мій родовід

Проект Білої Анастасії, учениці 7-А класу

Моє родинне дерево :)

Я зробила досить мале родинне дерево тому, що про інших родичів я не можу розказати такої детальної інформації, як розкажу про цих родичів.

Татова лінія

Татову маму звати Біла Галина, її дівоче прізвище Ладанюк. Вона народилася в селі Моївка, Могилів-Подільського району, Вінницької області. Навчалася в Моївській середній школі. В 1969 поступила в Одеський сільськогосподарський інститут.
Білий Василь, батько тата, родився в селі Джурин,Шаргородського району. Навчався в Дружинській середній школі. В 1966 закічив школу та поступив у Львівський сільськогосподарський інститут на інженерно-механічний факультет. Після інститута працював в селі Мурафа, в колгоспі ім. Жданова, де і познайомився з бабусею. В 1975 році вони зіграли весілля, а трохи згодом в цьому ж році у них родилась, Біла Роксолана - моя тьотя. Через два роки вони переїхали в місто Шаргород, де і живуть до сьогоднішнього дня. А у 1982 році у них народжується син, тобто мій татусь.
Біла Роксолана, як я сказала родилася в 1975 році, в селі Джурин, де родився і виріс її батько. Навчалася в Шаргородській районній школі №1. Після навчання в школі, в 1993 році вступила в університет ім.Т на фізико-математичний. В 1997 закінчила і поступила в Аспірантуру. В 1995 поступила в на юридичний факультет, тобто вона паралельно навчалася і там, і тамю В 2001 закінчила юридичний факультет .В 2002 закінчила Аспірантуру при Академії наук. Потім пішла в банк. Зараз працює начальником юридичного відділу приватного акціоного товариства в страховій компанії.

Мамина лінія

Мамин тато, Кормош Віктор народився в 1957 в селі Івашківці, Іршавського району, Закарпатської області. Заківчив середню школу в селі Широке. Після школи поступив до Івано-Франківського медичного інститута. Пізніше працював в селі Юльяновка .
Кормош Ніна народилася в 1958 році в селі Джурин. Закінчила Джуринську загальноосвітню школу. Після школи вступила до Івано-Франківського медичного інститута, де і познайомилась з моїм дідусем.
Після весілля вони переїхали в село Джурин і залишилися жити там. У 1980 році у них родилася дитина, яка пізніше стала моєю момою. А у 1985 році родилася моя тьотя - мамина сестра.
Мамина сестра - Апалькова Зоряна родилася 4 травня. Навчала в одній школі разом зі своєю сестрою, а після закінчення в школи пішла здобувати вищу освіту до Міжрегіональної академії управління персоналом в м. Київ. Там вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком - Апальковим Евгеном. Вони одружилися 28 вересня 2008 року. 11 жовтня 2013 року у них родився син, мій двоюрідний братик Андрій.

Тато Віталік

Мій тато народився в 1982 році в місті Шаргород. Навчався в Шаргородській середній школі №1. Після закінчення школи вступив до університету імені Тараса Шевченка на геологічний факультет. Після закінчення університету працював у Державному фізичному підприємстві укргеофізика.
Big image

Мама

Моя мама, Біла Ілона народилася 9 вересня 1980 року в місті Івано-Франківськ. Навчалася в Джуринській середній загальноосвітній школі 1-3 ступенів. Після школи вступила до української академії банківської справи в місті Суми та успішно закінчила її. Потім працювала в місті Києві в Ощадбанку. Після цього перейшла на роботу в ВТБ банк. Зараз мама в дикреті тому, що 11 місяців назад родила мені сестричку.
Big image

Сестричка

Моя сестричка народилася 18 листопада 2014 року. Цієї події я чекала найбільше і була буже щасливою, коли стала сестрою. Моїй любимій сестричці всього 11 місяців, але за цей час вона встигла удосконалити моє життя.

Родинні фотографії :)

Родинна історія

Мід прадід Іван, батько дідуся Віті народився у 1929 році і пройшов через важкі роки голодомору і війни. Коли йому було 14-15 років він займався дуже важкою роботою - носив обмінювати сіль на кукурудзу. Тоді всі діти 14-15 років брали на плечі 20-25 мішків солі по 1 кг й несли цей груз до Угорщини. Там вони обмінювали кожен кілограм солі на кілограм кукурудзи й несли цю тяжість назад до України. Чому вони це робили? А тому що в селі, де жив Іван було мала харчів, але дуже багато солі. А в Угорщині на той час дуже був дуже великий урожай кукурудзи, але було занадто мало солі. Тому ці країни й обмінювалися, чим могли.
У 1949 мій прадід поступив до педучилища, де пробув лише рік, тому що потім його забрали в армію. Відвезли його вчитися в армію аж в Барнаул, в Алтайський край. Одного разу, коли на вихідних всіх відпустили в місто, Іван побачив педучилище. Тоді він зайшов туди, й коли побачив директора попросив навчатися в цьому педучилищі, ажде в нього був документ про закінчення 1 року навчання педучилища в його рідному селі. Директор то йому дозволив, але потрібно було питати командира його полку в армії, адже в той час ніхто не міг навчатися паралельно і там, і там. Але не дивлячись ні на що командир дозволив йому навчатися в педучилищі тому, що мій прадід був дуже вихованим і йому довіряли. Коли він закінчив це педучилище сам командир йогог полку вручив йому диплом і перед усіма похвалив його, сказавши, що не дивлячись на його паралельне навчання він зміг досягти успіху і в тій, і в тій справі. Після закінчення армії Іван був учителем математики до самої пенсії.

Моє село)

Село в якому я жила до 2 років, в якому народився дідусь Василь, тьотя Роксолана, народилась і виросла бабуся Ніна та виросла моя мама називається Джурин.
Існує декілька версій звідки походить назва "Джурин". Ще з дитинства мені було відомо, що мовбито вона пов'язана з етимологією слова "джура". Справді, ще якихось із півтисячі літ тому це тюркського походження cлово, яке своїм глибоким корінням увіходить у сиву архаїку, давність, старожитність, буквально означало "зброєносець ординарець, помічник, тілоохоронник, страж". Джурою звався і порученець у козацького старшини XVI-XVIII століть. Так, приміром, і Богдана Хмельницького були джури- ординарці зброєносці. Крім того, в іранській групі мов воно взагалі означає "друг".
Існувала давня версія, що землі, які розкинулися побіля нашого села, свого часу якимсь войовничим графом чи князем, багатим військовим проводирем або генералом були віддані в нагороду за вірну, незрадливу службу своєму джурі, тобто помічнику. Той поселився саме тут, на міжріччі двох невеличких ручаїв, які несли свої води до Чорного моря поміж полиновими подільськими пагорбами і зливалися водну водну артерію;
джерельна свіжість подільських балок і видолинок вливалася у Муругу та в Дністер, він уже свої води доставляв аж до самого Світового Океану. Отож, наші давні предки мандрували через ці подільські крутосхили, вибалки та улоговини і запитували зустрічних: "Чиї це володіння?","Джурині" - чули у відповідь.

Більше цікавої інформації про моє село ви зможете дізнатися прочитавши книгу "Родинна колиска - Джурин".
Big image

Родинна страва

Блінчики з яблуком
Вам знадобиться:
  • 300 мл кислого молока, або кефіру
  • 2 яйця
  • 1/2 чайної ложки соди
  • щіпотка солі
  • 1 чайна ложка ванільного цукру
  • 6 столових ложок муки
  • 2-3 яблука
1 крок: В миску налити кисле молоко чи кефір, всипати соду, перемішати. Зачекати кілька хвилин. Додати сіль і яйця. Перемішати. Додати ванільний цукор і муку. Вимішати все до одної маси.
2 крок: Почистити яблука від шкірки. М'якоть нарізати невеликими тоненькими скибочками.
3 крок: Нагріти сковорідку. Влити на неї рафінованої олії. Коли олія добре нагріється, кладемо шматочок яблука в тісто, обмакуємо з двох сторін, кладемо на сковорідку, підсмажуємо з двох сторін.
4 крок: Готові блінчики посипаються цукровою пудрою, при наявності зверху кладеться якась ягода. Можна полити домашнім варенням.
Big image

Про себе

Тепер я розкажу трошки про себе. Я народилася 4 вересня 2003 року в місті Вінниця. Як я вже казала, до 2 років жила в селі Джурин, потім в Києві на станції метро "Оболонь". За 2 місяці до того, як мені мало виповнитися 5 років ми переїхали сюди, на Позняки. Зараз я живу на проспекті Григоренка. До 5 класу навчалась в 296 школі, а зараз навчаюсь в ліцеї "Наукова зміна". Англійська мова, геометрія і хімія - мої улюблені предмети. Але я не маю нелюбимих предметів. Я гадаю, що кожен предмет навчає чомусь важливому й цікавому.
Окрім школи я ще займаюся танцями. Ходити на танцювальний гурток я дуже хотіла ще з малечку. В 6 років мама записала на гурток до танцювального ансамблю "Gracia-Dance", де я і досі займаюся. Протягом року ми їздимо на конкурси, а в кінці року ми маємо звітний концерт, на якому кожна група нашого ансамблю показує, чого навчились діти. Раніше я також ходила на малювання, але тепер у мене не вистачає на нього часу.
У школі у мене є досить багато друзів. Моя найкраща подруга - Марія Куценко. Ось декілька фотографій мене з моїми друзями.