Україно, великомучинице святая...

Доки?

Такою я побачив Україну у 2012 році, коли Верховна Рада за президента Януковича, руками проросійських провокаторів, прийняла антиукраїнський закон щодо надання російській мові статусу другої державної.

Патріотичні сили з усієї країни зібралися біля Українського дому на акцію спротиву. Лунали заклики: “Не будь байдужим! Годі чекати! Дій сьогодні, бо завтра буде пізно!”

Мова серця душа нації, формує, захищає державу, її національний інтерес. Як художник я побачив Україну, розіп’яту на хресті, увінчану терновим вінком. Її мову, прапор, герб гризуть криси, навіть не щури, а криси, щоб “пельку залити неситому...”

Великий син України Т.Г. Шевченко, який дивиться із піднебесся, чекає:

Схаменіться! Будьте люди,

Бо лихо вам буде.

Розкуються незабаром

Заковані люде

Настане суд...

Тарасове пророцтво справдилося. Майдан 2013-14 рр.

Майдан взяв на себе дуже тяжку ношу. Роздерта, розкрадена, зневірена, залита кров’ю Україна.

Вимоги Майдану - звільнити Україну від крис!

Рідна мова, вишиванки, вінки із живих квітів прикрасять, згуртують українців різної національності, статі та віку. Тоді душа великого сина України Т.Г. Шевченка заспокоїться і здійсняться його пророчі слова:

Встане Україна.

І розвіє тьму неволі,

Світ правди засвітить,

І помоляться на волі

Невольничі діти!

Слава Україні!

Народний художник України І.А. Ковтонюк

Big image