Мій родовід

Проект учня 7-А класу Жолуденка Владислава

Моє родинне дерево

Це - моє родинне дерево. На ньому можна побачити мене, мою сестру Євгенію, а також моїх батьків, бабусь і дідусів.

Історія мого призвіща

Основою прізвища Жолуденко послужило мирське ім'я Жолудь. Прізвище Жолуденко утворена від нецерковного імені Жолудь. До введення християнства наречення дитини ім'ям, що представляє собою назву тварини або рослини, було дуже поширеною традицією. Це відповідало поганським уявленням людини про світ. Людина, що живе за законами природи, сам уявляв себе частиною природи. Здавна жолудь вважався символом життя, родючості і безсмертя. Тому, даючи немовляті таке ім'я, як Жолудь, батьки хотіли, щоб природа сприймала дитину як свого, щоб до нього перейшли ті корисні якості, якими наділений обраний представник рослинного світу - кріпкість, стійкість і т.д.

Дещо про мене

Про мене

Мое і’мя Жолуденко Владислав Вікторович. Мені 12 років. Я народився та живу в Києві. Вчуся я в 7-А класі в ліцеї «Наукова зміна». Мої хоббі – гірськолижний спорт та програмування сайтів.

Мій домашній улюбленець

Це пес Барсик – мій домашній улюбленець, але він живе у бабусі та дідуся. Йому 12 років, але він все ще веселий та життєрадісний песик. Уся моя родина дуже його любить, тому коли ми приїжджаємо до бабусі ми завжди маємо для нього щось смачненьке.

Моя найулюбленіша історія

Якось у 1941-1942рр. (бабуся рік точно не памятає) її село оккупували німці. В її родини була гарна нова хата, але ця хата сподобалась німцям, тому вони вигнали бабусину родину до старої хати. Серед них (німців) був один, якому, було приблизно 50 років. Він вставав рано вранці та доглядав коней. Одного разу коли моя бабуся повернулась з прогулянки, вона з її братом побачила цього німця. Він покликав Їх (її та її брата) і простягнув їм цукор. Спочатку бабуся з її братом злякалися, але потім вони зрозуміли що він пригощає їх та заспокоїлися. Потім підійшла мама моєї бабусі, і німець жестами пояснив їй усе, і виявилося що в нього в Німеччині теж є діти за якими він дуже сумував

Мій родинний рецепт

Рецепт моєї родини

Інгредієнти:

1. Борошно (200 г)

2. Сода (1,5 ч.л.)

3. Яйце (1 шт.)

4. Імбир (мелений - 2 ч.л.)

5. Кориця (мелена - 1 ч .л.)

6. Вершкове масло (100 г)

7. Цукор (110 г)

8.* Мед (3 ч.л.)

* - не обов’язково


Рецепт:


Спочатку насипаємо спеції і соду в окрему посудину.

Потім додаємо борошно.

В окремому посуді розтираємо міксером масло і цукор.


Потім туди ж додаємо яйця і мед, попередньо злегка підігрітий. Все збиваємо (в міксері)!

Тепер борошно всипаємо в яєчно-масляну суміш і добре перемішуємо. Тісто прямо на очах набуває інтенсивний коричневий колір.

Добре вимішуємо тісто руками і відправляємо в холодильник на 1,5 -2 години. Спочатку тісто буде злегка м'яким, але після холоду його можна спокійно розгортати!

Потім тісто розгортаємо досить тонко і формочками вирізаємо фігурки!

Тісто досить крихке - при невірному русі розвалюється, потрібно дуже акуратно, краще за допомогою лопатки, перекладати на деко!

Деко змащуємо олією і викладаємо печиво. Відправляємо в розігріту духовку на 5-7 хвилин. Печеться дуже швидко! Головне, не відволікатися!
Виймати слід щойно верх почне коричнивіти!

Зберігається печиво досить довго! Можна скласти в красиву коробочку і подарувати друзям!
Дуже смачно з молоком або чаєм!