Мій родовід

Виконав учень 7-Б класу Романчук Ігор

Big image

Мое родине дерево

Big image

Як народився мій брат

11 квітня 2014 року я як в звичайний день тоді пішов у школу,моя мама була вагітна і у неї мав народитися мій братик ,лікарі прогнозували,що дитина з’явиться на світ 4 числа,проте коли я в той день прийшов зі школи я побачив маму, яка от-от мала народити мого братика. Приїхав тато з роботи, тому що мама йому подзвонила, всі були дуже схвильовані, батьки поїхали до лікарні , а я залишився з бабусею, котра тоді приїхала з Криму на цю подію у відпустку, щоб допомогти мамі с малечею .До 7 годин вечора я чекав, що же буде, але потім мені подзвонив мій батько і сказав, що в мене народився братик, такий маленький теплий комочок. Звичайно і мене і бабусю переповнювало емоціями, ми обіймалися, стрибали від радощів, дзвонили всім близьким і знайомим, щоб поділитися цією новиною. Але я чекав ще 3 дні, поки мама були в лікарні, дітей туди не пускають, щоб побачити мого довгоочікуваного братика. Iм’я я придумав йому сам – це буде Сашко, так я вирішив з самого початку і не змінив свого наміру, хоча тато межувався між Сашком та Дмитром. В той день, коли виписували маму, ми з татом і бабусею заказали повітряні кульки і весь дім прикрасили ними, бабуся зробили дуже смачний святковий обід. Тато купив мамі дуже красиві квіти. Ми приїхали до лікарні з друзями батьків, була урочиста церемонія виписки, робили багато фото і відео. Настрій був незабутньо підвищений! Мама мені дала потримати братика. Він був такий маленький і такий гарний, що я одразу зрозумів, що люблю його надзвичайно.

Історія міста моїх батьків

В 1931 році, для вивчення місцевості та можливості будівництва хімічного виробництва, на залізодорожiй станції «59 км» висадилась велика геолого-розвідувальна экспедиція. По підсумкам праці цієї экспедиції было прийнято рішення о будівництві Перекопського бромного завода і закладці майбутнього міста. В вересні 1932 року у цілинному степу біля озера" Старое",яке багате солями брома, натрія, калія і виникло нове селище.У 1936 році місто стало називатися Красноперекопськом на честь героїв, які штурмували Перекоп в листопаді 1920 року. Вітчизняна війна зруйнувала мирний труд людей, завод був евакуйований, селище знаходився в окупації, і тільки 11 квітня 1944, після запеклих боїв Красноперекопськ було звільнено від німецько-фашистських загарбників. Незабаром повернувся з евакуації завод, і вже в середині 1946 він дав першу продукцію.Враховуючи унікальні природні ресурси, уряд приймає рішення про зведення найбільшого підприємства хімічної промисловості - содового заводу, а для забезпечення промислового і цивільного будівництва створюється потужний будівельний трест «Перекопхімбуд». Великий внесок у справу подальшого розвитку Красноперекопська внесли будівельники Північно-Кримського каналу, для яких, починаючи з 1961 року, селище п'ять років було штабом будівництваСьогодні Красноперекопськ - великий промисловий центр Криму, що займає площу 2241, 98 га, з населенням більше 30 700 чоловік. Тут була створена перша в Україні експериментальна економічна зона «Сиваш», яка забезпечила сприятливі умови для бізнесу і допомогла зберегти існуюче виробництво. Економічний експеримент, що тривав 5 років, успішно завершився: обсяг промислового виробництва за цей період зріс у 7 разів. У січні 2001 року набув чинності Закон України, згідно з яким зона «Сиваш» продовжить роботу ще 30 років в якості території пріоритетного розвитку.
Big image

Моя сім'я

Батьки:Мої батьки більшу частину свого життя жили в Красноперекопську батько закінчив юридичну академію в Харкові,мама закінчила політехнічний інстетут в Одесі.Мої батьки познайомились у школі,а саме коли моя мама перейшла до папиної школи в 10 класі.

Брати і сестри: моємумолодшому брату 1,6 місяців він ще досить маленький,мій старший двоюрідний брат Антон працює в московському МЧС,моя старша двоюрідна сестра Катя у 10 класі.

Дідусь та бабуся:Федір та Тетяна все життя жили в красноперекопську,бабуся працювала(і зараз працює в содовому заводі),він довгий час був моряком та коли прийшлось залишити цю справи він знайшов схожу професію на землі а саме професію риб-інспектора, дідусь любив рибачити чи покупати рибні продукти,тому у них в домі завжди була риба.

Прадідусь і прабабуся:Свого прадідуся я не бачив живим,але мама дуже часто про нього розказувала,він пройшов війну,був нагороджений орденами та медалями за сміливість та відвагу в часи війни,після війни працював в колгоспі,дуже любив мою маму,співав їй колискові та пригощав салом,хоча моїй мамі тоді було лише 2 рочки.Прабабусю я бачив,вона померла коли мені було 7 років.Вона працювала в лікарні медсестрою.Я дуже любив приходити до бабусі в дім,гратися с котами та собаками,вона тримала дуже велике господарство з домашніх тварин і так як я приїзджав зі столиці мені було дуже цікаво на це дивитися.Вона завжди пригощала мене цукарками та печивом.


Дядьки:у моїх батьків не було сестер,проте і у мами і у папи були брати.В'ячеславу(папиному брату)48 років і він зараз проживає в Києві,також він має сина Антона та дочку Катю.Олександру(брату моєї мами)32 роки,він живе в Красноперекопську і він має дружину Катю та сина Рому,якому 6 років.

Родиний рецепт (бабусині пиріжки з картоплею)

Тісто:

1.На 0,5л. кефіра покласти 2 ст.(столові ложки)муки,1 ст.сахара,0,5л.солі.2 яйця.

2.Замесити тісто до густого.Добавити пів столової ложки соди і загасити 1 стол.ложкою уксуса

3.Зробити начинку(сварити картоплю столочити її і добавити сіль,перець і мілко розрізаний лук.

4.Раскатати тісто і положити начинку,жарити на сковороді на соняшниковій олії.

Я презентую себе

Я цікавлюсь спортом,моя улюблена книжка-діти капітана Гранта,улюблений фільм-Гаррі Потер і філосовський камінь.

Мої друзі: Ілья 12 років друг з 4 літ,Андрій друг з 5 класу та Артем друг з 6 клас.

Я мрію стати гарною,приємною,успішною людиною

У дорослому житті я б хотів стати генеральним директором однієї із відомих фірм.

Мое життєве кредо:Чужого навчайся,але свого не цурайся.